вірутник

віру́тник

-а, ч., діал., заст.

Довірена особа.

Значення в інших словниках

1. вірутник — Вірутник, -ка м. = вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).  Словник української мови Грінченка