вірутник

Вірутник, -ка

м. = вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).

Значення в інших словниках

1. вірутник — -а, ч., діал., заст. Довірена особа.  Великий тлумачний словник сучасної мови