віршування

віршува́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. віршувати 1).

2》 Система побудови та організації вірша.

Значення в інших словниках

1. віршування — віршува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віршування — ВІРШУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віршува́ти 1. – Голос маю, – каже лицар, – Та не тямлю віршування (Леся Українка); – До речі, молоді люди, – звертається він до нас, – в океані ви міцно спите? – А чому б і ні?...  Словник української мови у 20 томах
3. ВІРШУВАННЯ — • ВІРШУВАННЯ , версифікація — сукупність норм і принципів організації вірша, яка складається у відповідності з особливостями нац. мови на грунті певних істор.-літ. традицій.  Українська літературна енциклопедія
4. віршування — Віршува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. віршування — ВІРШУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віршува́ти 1. — Голос маю, — каже лицар, — Та не тямлю віршування (Л. Укр., І, 1951, 371); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611).  Словник української мови в 11 томах