Значення в інших словниках
-
вістовник —
вістовни́к іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
вістовник —
ВІСТОВНИ́К див. вістівни́к.
Словник української мови у 20 томах
-
вістовник —
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді..
Словник синонімів української мови
-
вістовник —
ВІСТОВНИ́К, а, ч., рідко. Те саме, що вісту́н. [Головнокомандувач:] Ось вістовник. біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 405); Ворони крилаті Летіли здалеку, червоного вина Жадні напитися, вістовники недобрі (Рильський, Поеми, 1957, 23).
Словник української мови в 11 томах