вісцин

вісци́н

-у, ч.

Клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.

Значення в інших словниках

1. вісцин — вісци́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вісцин — ВІСЦИ́Н, у, ч. Клейка речовина на ягодах і корі омели. Омела біла містить клейку смолисту речовину вісцин (з наук. літ.); Вісцин відзначається клейкістю та здатністю витягуватися в тонкі міцні нитки (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. вісцин — вісци́н (від лат. viscum – клей із ягід омели) клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.  Словник іншомовних слів Мельничука