вісцин

ВІСЦИ́Н, у, ч.

Клейка речовина на ягодах і корі омели.

Омела біла містить клейку смолисту речовину вісцин (з наук. літ.);

Вісцин відзначається клейкістю та здатністю витягуватися в тонкі міцні нитки (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вісцин — вісци́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вісцин — -у, ч. Клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вісцин — вісци́н (від лат. viscum – клей із ягід омели) клейка речовина, продукт перетворення клітинних стінок і цитоплазми в деяких рослин.  Словник іншомовних слів Мельничука