вітрити

вітри́ти

-рю, -риш, недок., перех., діал.

1》 також без додатка. Винюхувати щось у повітрі (про собак тощо).

2》 перен. Вивідувати щось.

Значення в інших словниках

1. вітрити — Ві́трити: — винюхувати повітря, вивідувати щось [35] — винюхувати, вивідувати [48] — винюхувати, стежити, (собака «вітрить») [IV] — винюхувати, стежити [II] — винюхувати [V] — пронюхувати, рознюхувати [VI,VII] — стежити, винюхувати («собака вітрить») [III]  Словник з творів Івана Франка
2. вітрити — вітри́ти дієслово недоконаного виду винюхувати діал.  Орфографічний словник української мови
3. вітрити — ВІТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., що, розм. 1. також без дод. Винюхувати щось у повітрі (перев. про тварин). Морду підняв [ведмідь] догори, вітрить, суне звільна, обережно (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вітрити — вітрити перевітрювати (ст): Здоровше спати на менших і плоских подушках. При цьому їх лекше переховувати й вітрити, а по́шевки менше зуживають матеріялу (Нова хата 1939)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вітрити — ВИНЮ́ХУВАТИ (про собак і т. ін. — уважно нюхати, вивідуючи, чи не загрожує небезпека тощо), ПРИНЮ́ХУВАТИСЯ, ВІТРИ́ТИ діал. — Док.: ви́нюхати, приню́хатися.  Словник синонімів української мови
6. вітрити — ВІТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех., діал. 1. також без додатка. Винюхувати щось у повітрі (про собак тощо). Піднімаючи від часу до часу морду вгору, — вітрила [собака] щось нюхом у повітрі і вила (Коб.  Словник української мови в 11 томах
7. вітрити — Вітрити, -рю, -риш гл. Нюхать воздухъ. (о собакѣ).  Словник української мови Грінченка