Значення в інших словниках
-
вішання —
ві́шання іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
вішання —
ВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. ві́шати. Виконання судового вироку супроводжувалося певними обрядами, наприклад, вішанням вуздечки, хомута на шию конокрадам та виставленням їх на прилюдне осміяння (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
вішання —
Ві́шання, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вішання —
ВІ́ШАННЯ, я, с. Дія за знач. ві́шати.
Словник української мови в 11 томах
-
вішання —
Вішання, -ня с. Вѣшаніе. Лякали вішанням хлопця, щоб пропасниця покинула. Грин. II. 315.
Словник української мови Грінченка