віяльник

ві́яльник

-а, ч.

Той, хто перевіває щось, працює на віялці.

Значення в інших словниках

1. віяльник — ві́яльник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто очищає щось віянням (у 1 знач.), працює на віялці. Назви діячів, виконавців сільськогосподарських робіт представлені найменуваннями: волочильник, в'язальниця, жнець, косар, віяльник, мірошник, млинар, молотник та ін. (з наук.  Словник української мови у 20 томах
3. віяльник — Ві́яльник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці.  Словник української мови в 11 томах
5. віяльник — Віяльник, -ка м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.  Словник української мови Грінченка