віяльник

ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч.

Той, хто очищає щось віянням (у 1 знач.), працює на віялці.

Назви діячів, виконавців сільськогосподарських робіт представлені найменуваннями: волочильник, в'язальниця, жнець, косар, віяльник, мірошник, млинар, молотник та ін. (з наук. літ.);

Через відсутність в Україні технологічного процесу виробництва чаю з розділу “Перероблення чаю” виключено кваліфікаційні характеристики таких професій, як “ферментувальник чаю”, “віяльник чаю” (з навч. літ.);

Віяльники носили спеціальні пов'язки на голові, щоб лушпиння не потрапляло на волосся (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. віяльник — ві́яльник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віяльник — -а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віяльник — Ві́яльник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віяльник — ВІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Той, хто перевіває щось, працює на віялці.  Словник української мови в 11 томах
5. віяльник — Віяльник, -ка м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.  Словник української мови Грінченка