віяння

ві́яння

-я, с.

1》 Дія за знач. віяти 1), 2), 4).

2》 перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу.

Значення в інших словниках

1. віяння — ві́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віяння — ВІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4. Останнє віяння тепла розтоплювало їхні серця .. Слова танули їм невимовлені на устах (В. Підмогильний); Земля – гола і чорна – затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. віяння — Ві́яння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віяння — ВІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4. Земля — гола і чорна — затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Смолич, Ми разом.., 1950, 30); Віяння зерна. 2. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу.  Словник української мови в 11 томах
5. віяння — Віяння, -ня с. 1) Вѣяніе, дуновеніе. 2) Провѣиваніе хлѣба.  Словник української мови Грінченка