віяння

ВІ́ЯННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4.

Останнє віяння тепла розтоплювало їхні серця .. Слова танули їм невимовлені на устах (В. Підмогильний);

Земля – гола і чорна – затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Ю. Смолич);

Доцільно в кооперативних господарствах розподіляти паливо для продовження віяння зерна, сільськогосподарських робіт (з газ.).

2. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями і т. ін., характерні для певного часу.

Українці, відкликаючись на віяння часу і потреби суспільності, почали й собі творити нову літературу на народній мові (І. Франко);

Такі нові, ще не зовсім для всіх звичні віяння в нашому суспільному житті, як демократичний плюралізм, толерантність, сприяють формуванню у суспільній свідомості невід'ємного права на власний погляд, оцінку, думку (з наук. літ.);

Життя на місці не стоїть, виникає щось нове, що є віянням вже нашого часу (з газ.);

Модерністські віяння.

Значення в інших словниках

1. віяння — ві́яння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віяння — -я, с. 1》 Дія за знач. віяти 1), 2), 4). 2》 перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віяння — Ві́яння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віяння — ВІ́ЯННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ві́яти 1, 2, 4. Земля — гола і чорна — затужавіла, як крига, під морозяним віянням (Смолич, Ми разом.., 1950, 30); Віяння зерна. 2. перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу.  Словник української мови в 11 томах
5. віяння — Віяння, -ня с. 1) Вѣяніе, дуновеніе. 2) Провѣиваніе хлѣба.  Словник української мови Грінченка