Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
гавкучий —
гавку́чий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
гавкучий —
ГАВКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Який голосно і часто гавкає (про собаку). Одна з кімнат, що він дивився, випала південна, невеличка й затишна. Додати ще сюди милих стареньких господарів із гавкучим шпіцем ... – і бажати кращого було б необережно (В.
Словник української мови у 20 томах
гавкучий —
див. крикливий
Словник синонімів Вусика
гавкучий —
ГАВКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Який голосно і часто гавкає (про собаку). Брів [Січкар] далі, помахуючи позад себе сосновим буком від гавкучих псів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 105).
Словник української мови в 11 томах
гавкучий —
Гавкучий, -а, -е Громко лающій, часто лающій. Це в нас гавкучий собака. — Щеня гавкуне. К. Дз. 49.
Словник української мови Грінченка