гавкучий
ГАВКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Який голосно і часто гавкає (про собаку).
Брів [Січкар] далі, помахуючи позад себе сосновим буком від гавкучих псів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 105).
Словник української мови (СУМ-11)ГАВКУ́ЧИЙ, а, е, розм. Який голосно і часто гавкає (про собаку).
Брів [Січкар] далі, помахуючи позад себе сосновим буком від гавкучих псів (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 105).
Словник української мови (СУМ-11)