гавкучий
ГАВКУ́ЧИЙ, а, е, розм.
Який голосно і часто гавкає (про собаку).
Одна з кімнат, що він дивився, випала південна, невеличка й затишна. Додати ще сюди милих стареньких господарів із гавкучим шпіцем ... – і бажати кращого було б необережно (В. Підмогильний);
Брів [Січкар] далі, помахуючи позад себе сосновим буком від гавкучих псів (В. Бабляк);
Враз підійшов Телемах, але чуйні собаки гавкучі все ж не загавкали (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)