гайдамака
гайдама́ка
-и, род. мн. -ів, ч., іст.
1》 Учасник народно-визвольної боротьби 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту.
2》 Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918-1920 рр. – солдат особливих кінних частин Центральної Ради, а також загонів Петлюри та Скоропадського.
Великий тлумачний словник сучасної української мови