гайдамака

гайдама́ка знев. українець (у мовленні поляків початку XX ст.)(ст)||кабан, караїм

Значення в інших словниках

1. гайдамака — гайдама́ка іменник чоловічого роду, істота учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні; під час громадянської війни 1918–1920 рр. солдат особливих кінних частин Центральної Ради та Директорії; розбишака, шибайголова — розм.) іст.  Орфографічний словник української мови
2. гайдамака — -и, род. мн. -ів, ч., іст. 1》 Учасник народно-визвольної боротьби 18 ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського та єврейського гніту. 2》 Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918-1920 рр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гайдамака — ГАЙДАМА́КА, и, рідко ГАЙДАМА́К, а, род. мн. ів, ч. 1. іст. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Дід починав розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (С.  Словник української мови у 20 томах
4. гайдамака — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
5. гайдамака — Гайдама́ка, -ки, -ці, -ко! -ма́ки, -ма́ків і -ма́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гайдамака — ГАЙДАМА́КА, и, род. мн. ів, ч., іст. 1. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Дід починав розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (Вас., II, 1959, 358).  Словник української мови в 11 томах
7. гайдамака — Гайдамака, -ки м. 1) Гайдамакъ; человѣкъ, причастный къ крестьянскому возстанію въ 18 вѣкѣ на правомъ берегу Днѣпра. Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки. Шевч. 155. 2) Разбойникъ.  Словник української мови Грінченка