гаремниця

гаре́мниця

-і, ж., розм.

Гаремна жінка чи наложниця.

Значення в інших словниках

1. гаремниця — ГАРЕ́МНИЦЯ, і, ж. Одна з дружин і наложниць власника гарему. Увесь парадний шмат своїх гаремниць Порозсилав Осман, куди схотіли (П. Куліш); Плутаючись у широких шароварах, ще сонні, мляво перемовляючись, гаремниці виходили за брами Баб-ус-сааде (П.  Словник української мови у 20 томах
2. гаремниця — Гаремниця, -ці ж. Гаремница, гаремная жена или наложница. Усіх жінок, усіх своїх гаремниць порозсилав Осман, куди схотіли. К. МБ. XI. 156.  Словник української мови Грінченка