гарчання

гарча́ння

-я, с.

Дія за знач. гарчати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. гарчання — гарча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гарчання — ГАРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гарча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він продирався крізь чагарник у глухому кутку саду і раптом почув притишене гарчання псів (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. гарчання — Гарча́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гарчання — ГАРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гарча́ти і звуки, утворювані цією дією. Він продирався крізь чагарник у глухому кутку саду і раптом почув притишене гарчання псів (Сміл., Пов. і опов., 1949, 21); В голосі пана Барвінського почулось тихе гарчання.  Словник української мови в 11 томах
5. гарчання — Гарча́ння, -ня с. 1) Ворчаніе (о собакѣ). 2) = гарикання.  Словник української мови Грінченка