гаснучий

га́снучий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до гаснути.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. гаснучий — га́снучий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Який гасне, зменшується, зникає. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (І. Нечуй-Левицький); Чадом гаснучої свічки протяглась перед Ярославом згадка про прокляття Перунове (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до га́снути. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Н.-Лев., III, 1956, 221); Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душі (Довж., І, 1958, 494); // У знач.  Словник української мови в 11 томах