гаснучий

ГА́СНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до га́снути.

Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Н.-Лев., III, 1956, 221);

Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душі (Довж., І, 1958, 494);

// У знач. прикм.

Часто при певних категоріях дослідів ми навмисне застосовуємо повторення гаснучих гальм, щоб зробити їх цілком байдужими (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 53).

Значення в інших словниках

1. гаснучий — га́снучий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гаснучий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гаснути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаснучий — ГА́СНУЧИЙ, а, е. Який гасне, зменшується, зникає. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (І. Нечуй-Левицький); Чадом гаснучої свічки протяглась перед Ярославом згадка про прокляття Перунове (Н.  Словник української мови у 20 томах