гвоздичний

гвозди́чний

-а, -е.

Прикм. до гвоздика II.

Гвоздичне дерево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп'янки якого використовують як прянощі.

Значення в інших словниках

1. гвоздичний — гвозди́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гвоздичний — ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до гвозди́ка². Він згадує ту давню історію з чарівним каменем і стверджує, що йому вдалося знайти формулу, в якій поєдналися всі аромати Франції і гвоздичний запах бурштину, знайдений на березі чужого моря (із журн.); // Вигот.  Словник української мови у 20 томах
3. гвоздичний — ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до гвозди́ка 2. ∆ Гвозди́чне де́рево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп’янки якого використовують як прянощі. Гвоздика — це висушені бруньки з квіток гвоздичного дерева, що не розпустилися (Укр. страви, 1957, 280).  Словник української мови в 11 томах