гвоздичний
ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до гвозди́ка².
Він згадує ту давню історію з чарівним каменем і стверджує, що йому вдалося знайти формулу, в якій поєдналися всі аромати Франції і гвоздичний запах бурштину, знайдений на березі чужого моря (із журн.);
// Вигот. із гвоздики (див. гвозди́ка²).
– Можете собі уявити – від однієї краплі неначе рукою зняло [біль]. Це якісь стародавні і дуже міцні ліки – здається, беладона, гвоздична олія (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)