гвоздичний
ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до гвозди́ка 2.
∆ Гвозди́чне де́рево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп’янки якого використовують як прянощі.
Гвоздика — це висушені бруньки з квіток гвоздичного дерева, що не розпустилися (Укр. страви, 1957, 280).
Словник української мови (СУМ-11)