гелікон
геліко́н
-а, ч.
1》 Музичний духовий інструмент найнижчого регістру для виконання партії баса; бас "B" або "C"; має вигляд широкої мідної труби, укладеної колом, з широким раструбом над головою виконавця.
2》 Низькочастотна електромагнітна хвиля, яка виникає і поширюється в металах і напівпровідниках, поміщених у постійне магнітне поле.
Великий тлумачний словник сучасної української мови