гелікон
ГЕЛІКО́Н, а, ч.
Музичний духовий інструмент у вигляді широкої мідної (часто нікельованої) труби, укладеної колом.
Світить гасова лампочка. В кутку мідяним удавом виблискує гелікон (М. Куліш);
Я чув у собі звуки волинки, віолончелі, .. гелікона, гуслів, гудка (Є. Гуцало);
* Образно. О музи геліконів степових! О жриці вогнищ, вже давно погаслих! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)