гидувати

гидува́ти

-ую, -уєш, недок.

Відчувати огиду, відразу; гребувати.

Значення в інших словниках

1. гидувати — гидува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гидувати — Бридитися, гребувати, гребати; пор. ПЕРЕБИРАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. гидувати — ГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. – Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); [Варка:] Душі моєї до себе не навернете... Ненавиджу вас, аж гидую! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. гидувати — Бридити (ким), бридитися, відвертатися, ганьбувати (ким), гербувати (полтавське), гадатися, гидливитися, гребати, гребувати, кривитися, морщитися, цуратися (кого), шкаредитися Фразеологічні синоніми: вернути морду; вернути ніс (носа); вернути пику...  Словник синонімів Вусика
5. гидувати — ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І.  Словник синонімів української мови
6. гидувати — Гидува́ти, -ду́ю, -ду́єш ким, чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гидувати — ГИДУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. — Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (Н.-Лев., III, 1956, 340); [Варка:] Душі моєї до себе не навернете… Ненавиджу вас, аж гидую! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
8. гидувати — Гидувати, -дую, -єш гл. Брезгать, чувствовать отвращеніе. К. Іов. 42. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьохтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є. Грин. І. 33.  Словник української мови Грінченка