гидувати
ГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Відчувати огиду, відразу; гребувати.
– Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький);
[Варка:] Душі моєї до себе не навернете... Ненавиджу вас, аж гидую! (М. Кропивницький);
– Ви частка тієї ж світоспоруди, що й земля. Не гидуйте її поживою (Ю. Смолич);
* У порівн. Він тримає блискучий хром на витягнутих руках у пучках пальців, одвернувши голову, наче гидує (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)