гидування

ГИДУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. гидува́ти.

Нащо їй усе те, їй, одринутій людині? Щоб почувати, як своїм безносим обличчям мутить покій добрих людей, будить їх гидування? (Панас Мирний);

Ледве стримуючи пихливе гидування, простяг [Потоцький] йому два пальці (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. гидування — гидува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гидування — -я, с. Дія за знач. гидувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гидування — Гидува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гидування — ГИДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гидува́ти. Ледве стримуючи пихливе гидування, простяг [Потоцький] йому два пальці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 270).  Словник української мови в 11 томах
5. гидування — Гидува́ння, -ня с. Брезганіе, чувство отвращенія.  Словник української мови Грінченка