гиря

ги́ря

-і, ж.

1》 Металевий предмет певної ваги, який править за міру під час зважування.

|| Предмет великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці.

2》 Висячий важок, що приводить у рух механізм або врівноважує що-небудь.

3》 перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі.

|| Вбога, нужденна людина.

Значення в інших словниках

1. гиря — Низько підстрижена голова [XI] — тут в значенні; грива [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. гиря — ги́ря іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. гиря — 1. важок, важка 2. макотиря  Словник чужослів Павло Штепа
4. гиря — ГИ́РЯ, і, ж. 1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні. – На такий вантаж і гир у мене не вистачить, – весело занепокоївся Цимбал (О. Гончар); Михась орудує з гирями біля вагів [ваг] (С.  Словник української мови у 20 томах
5. гиря — ги́ря = ги́ра  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. гиря — див. бідний; голова  Словник синонімів Вусика
7. гиря — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові..  Словник синонімів української мови
8. гиря — Ги́ря, -рі, -рею; ги́рі, гир, ги́рям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. гиря — ГИ́РЯ, і, ж. 1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні. — На такий вантаж і гир у мене не вистачить, — весело занепокоївся Цимбал (Гончар, Таврія.., 1957, 441); Михась орудує з гирями біля вагів (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах
10. гиря — Гиря, -рі ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. ум. гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.  Словник української мови Грінченка