Значення в інших словниках
-
глузування —
глузува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
глузування —
ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти. Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Леся Українка); Стаття викликала серед партизанів сміх і глузування (А.
Словник української мови у 20 томах
-
глузування —
див. насмішка
Словник синонімів Вусика
-
глузування —
НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм.
Словник синонімів української мови
-
глузування —
Глузува́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
глузування —
ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти. Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
глузування —
Глузува́ння, -ня с. Издѣвательство, насмѣшка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106.
Словник української мови Грінченка