глузування
ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. глузува́ти.
Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Л. Укр., V, 1956, 141);
Стаття [в гітлерівській газеті] викликала серед партизанів сміх і глузування (Шиян, Партиз. край, 1946, 196).
Словник української мови (СУМ-11)