глузування
ГЛУЗУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. глузува́ти.
Настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна [М. П. Старицькому] (Леся Українка);
Стаття викликала серед партизанів сміх і глузування (А. Шиян);
Федір Васильович вловив у тому голосі нотки осуду чи незлобивого глузування (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)