Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
говорючість —
говорю́чість іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
говорючість —
ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., розм. Властивість за знач. говорю́чий. Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
говорючість —
ГОВОРЮ́ЧІСТЬ, чості, ж., рідко. Властивість за знач. говорю́чий. І його веселість, і його говорючість дуже сподобалися їй (Н.-Лев., IV, 1956, 76).
Словник української мови в 11 томах