Великий тлумачний словник сучасної мови

говорючий

говорю́чий

-а, -е, рідко.

Те саме, що говіркий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. говорючий — говорю́чий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. говорючий — ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що говірки́й. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (І. Нечуй-Левицький); Походжали пари, найрізноманітніші пари юнаків і дівчат, сміючих, сумних, говорючих, замислених, прудких і стриманих...  Словник української мови у 20 томах
  3. говорючий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
  4. говорючий — ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говірки́й. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Н.-Лев., III, 1956, 69); *Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Бор., Тв., 1957, 88).  Словник української мови в 11 томах
  5. говорючий — Говорючий, -а, -е Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.  Словник української мови Грінченка