говорючий
ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говірки́й.
Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Н.-Лев., III, 1956, 69);
*Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Бор., Тв., 1957, 88).
Словник української мови (СУМ-11)