Значення в інших словниках
-
говорючий —
-а, -е, рідко. Те саме, що говіркий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
говорючий —
ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що говірки́й. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (І. Нечуй-Левицький); Походжали пари, найрізноманітніші пари юнаків і дівчат, сміючих, сумних, говорючих, замислених, прудких і стриманих...
Словник української мови у 20 томах
-
говорючий —
див. балакучий
Словник синонімів Вусика
-
говорючий —
ГОВОРЮ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що говірки́й. Всі стали веселі, говорючі, всі говорили, й ніхто нікого не слухав (Н.-Лев., III, 1956, 69); *Образно. В спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий (Бор., Тв., 1957, 88).
Словник української мови в 11 томах
-
говорючий —
Говорючий, -а, -е Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.
Словник української мови Грінченка