говоріння

говорі́ння

-я, с.

Дія за знач. говорити 2), 3).

Значення в інших словниках

1. говоріння — говорі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. говоріння — ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. – Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (І. Нечуй-Левицький); – Коли чоловік її був хворий, я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням (В. Підмогильний).  Словник української мови у 20 томах
3. говоріння — Говорі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. говоріння — ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. — Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (Н.-Лев., III, 1956, 173).  Словник української мови в 11 томах
5. говоріння — Говоріння, -ня с. Говореніе, манера говоренія.  Словник української мови Грінченка