говоріння
ГОВОРІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. говори́ти 2, 3.
– Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (І. Нечуй-Левицький);
– Коли чоловік її був хворий, я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)