говоріння —
говорі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
говоріння —
-я, с. Дія за знач. говорити 2), 3).
Великий тлумачний словник сучасної мови
говоріння —
ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. – Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (І. Нечуй-Левицький); – Коли чоловік її був хворий, я заборонив їй розмовляти з ним, вона дурманила його своїм говорінням (В. Підмогильний).
Словник української мови у 20 томах
говоріння —
ГОВОРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. говори́ти 2, 3. — Прикиньте ще карбованця та й запивайте могорич, бо в вас вже од говоріння, мабуть, і в роті посохло (Н.-Лев., III, 1956, 173).
Словник української мови в 11 томах
говоріння —
Говоріння, -ня с. Говореніе, манера говоренія.
Словник української мови Грінченка