годувальниця

годува́льниця

-і, ж.

1》 Жінка, яка годує груддю дитину.

|| рідко. Про тварин-ссавців, які годують малят своїм молоком.

2》 Жін. до годувальник.

Значення в інших словниках

1. годувальниця — годува́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. годувальниця — ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жінка, яка годує груддю немовля. – Швидше, – прошепотіла графиня мамці, – а то пан знову прийде з тими ліками. – Тому я й хочу нагодувати [дитину], – шепнула годувальниця.  Словник української мови у 20 томах
3. годувальниця — ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ (жінка, що вигодовує груддю чужу дитину), МА́МКА заст. Коли це була дівчинка, її зоставляли при матері; коли хлопчик — віддавали спеціальним жінкам-годувальницям (Г. Хоткевич); Бідна жінка радо йшла в мамки, хоч їй жаль було лишати на чужі руки своє мале писклятко (Н. Кобринська).  Словник синонімів української мови
4. годувальниця — Годува́льниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. годувальниця — ГОДУВА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жінка, яка годує груддю дитину. Не можна вживати спиртне і годувальницям, бо дитячий організм особливо чутливий до дії алкоголю (Наука..  Словник української мови в 11 томах
6. годувальниця — Годувальниця, -ці ж. Кормилица. Яра пшениця — годувальниця. Грин. ІІІ. 38.  Словник української мови Грінченка