голиця

голи́ця

-і, ж., зах.

Чисте поле, де зрубані всі дерева.

Значення в інших словниках

1. голиця — Голиця, -ці ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ. Конст. у. 3) = гонишна сітка ]гонишний]. Браун. 13.  Словник української мови Грінченка