горінець горіне́ць присл., зах. Навзнаки, обличчям догори. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках горінець — Горінець нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268. Словник української мови Грінченка