господар

госпо́дар

-я, ч.

1》 Той, хто займається господарством, хто веде господарство.

2》 чого і без додатка. Те саме, що власник 1).

|| Приватний наймач робочої сили.

|| заст. Заможний селянин.

3》 чого, перен. Повновладний розпорядник.

4》 Глава сім'ї, господарства.

5》 іст. У Молдавії та Валахії за часів Османської імперії – титул князів-правителів.

Значення в інших словниках

1. господар — (той, хто займається господарством) хазяїн, діал. ґазда.  Словник синонімів Полюги
2. господар — госпо́дар іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. господар — Госпо́дар. Назва виборної посади у виділі громадських товариств — розпорядник, староста, завгосп. До виділу товариства ввійшли після оживленої дискусиї: о. протоєрей Єротей Федорович з Ревної, голова; єго заступник і контрольор — професор універзитету...  Українська літературна мова на Буковині
4. господар — г. ґазда, зап. хазяїн; (землі) ВЛАСНИК; З. П. селянин, хлібороб; (своєї долі) <�сам собі> пан, сам собі голова; див. ВЛАДАР.  Словник синонімів Караванського
5. господар — ГОСПО́ДАР, я, ч. 1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство; хазяїн (у 2 знач.). Ні, таки з пана поганий господар. Пропадало добро без хазяйського ока (М.  Словник української мови у 20 томах
6. господар — господар : ◊ господар кля́си шк. учитель, який за дорученням шкільної адміністрації опікується учнями одного із класів; класний керівник (ст): А що я з моїми учнями, де я був господарем кляси...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. господар — Господар аж тоді стайню замикає, як коней вже не має. Аж по шкоді став осторожним. Де господар не ходить, там хліб не родить. Як господар сам не догляне господарства, то й прибутку не буде. Хоч господар рано мене збудив, то я собі в обуванні надоло- жив.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. господар — Володар, титул молдавського і валаського князів (титул князів Молдавії і Волощини)  Словник застарілих та маловживаних слів
9. господар — див. домовик; хазяїн; чоловік  Словник синонімів Вусика
10. господар — госпо́дар (пан, хазя́їн і т. ін.) стано́вища. Той, хто має можливість активно впливати на щось, керувати чим-небудь і т. ін. на власний розсуд; головний у чомусь. Упоєний радістю перших перемог, він уже вірив тоді, що сам є господарем становища (О.  Фразеологічний словник української мови
11. господар — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П.  Словник синонімів української мови
12. господар — Госпо́дар, -по́даря, -по́дареві, -по́дарю! -дарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. господар — ГОСПО́ДАР, я, ч. 1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство. Ні, таки з пана поганий господар. Пропадало добро без хазяйського ока (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах