гостряк
гостря́к
-а, ч., розм.
1》 Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють.
|| Звужений кінець, верх чого-небудь.
2》 Гострий бік якого-небудь знаряддя, ріжучий край його; лезо.
Великий тлумачний словник сучасної української мовигостря́к
-а, ч., розм.
1》 Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють.
|| Звужений кінець, верх чого-небудь.
2》 Гострий бік якого-небудь знаряддя, ріжучий край його; лезо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови