гостряк
ГОСТРЯ́К, а́, ч., розм.
1. Тонкий, загострений кінець чого-небудь.
– Давай нашим коням овес, ти, паразите! – приставив би Юрко гостряк довгого списа до багацького пуза (П. Козланюк);
// Звужений кінець, верх чого-небудь.
Хто може видертись під самий гостряк дзвіниці?.. (І. Микитенко);
Стрілка .. залежно від положення гостряків (або пер стрілки) визначає той чи інший напрям руху поїзда (з наук. літ.).
2. Гострий бік або ріжучий край якого-небудь знаряддя; лезо.
По цупкій траві Андрій ішов за Сулимою, несучи на плечах лопату, що гостряком виблискувала проти сонця (С. Чорнобривець);
З його рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)