гостряк
ГОСТРЯ́К, а́, ч., розм.
1. Тонкий, загострений кінець чого-небудь.
– Давай нашим коням овес, ти, паразите! – приставив би Юрко гостряк довгого списа до багацького пуза (П. Козланюк);
// Звужений кінець, верх чого-небудь.
Хто може видертись під самий гостряк дзвіниці?.. (І. Микитенко);
Стрілка .. залежно від положення гостряків (або пер стрілки) визначає той чи інший напрям руху поїзда (з наук. літ.).
2. Гострий бік або ріжучий край якого-небудь знаряддя; лезо.
По цупкій траві Андрій ішов за Сулимою, несучи на плечах лопату, що гостряком виблискувала проти сонця (С. Чорнобривець);
З його рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гостряк — гостря́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- гостряк — див. ВІСТРЯ. Словник синонімів Караванського
- гостряк — -а, ч., розм. 1》 Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють. || Звужений кінець, верх чого-небудь. 2》 Гострий бік якого-небудь знаряддя, ріжучий край його; лезо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гостряк — див. вершина; вістря Словник синонімів Вусика
- гостряк — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
- гостряк — Гостря́к, -ка́; -ряки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гостряк — ГОСТРЯ́К, а́, ч., розм. 1. Тонкий, загострений кінець чого-небудь, яким колють. — Давай нашим коням овес, ти, паразите! — приставив би Юрко гостряк довгого списа до багацького пуза (Козл., Ю. Крук, 1957, 349); // Звужений кінець, верх чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- гостряк — Гостряк, -ка м. Остріе. На кінці в того ціпка гостряк був залізний. Екатер. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка