грайливий

грайли́вий

-а, -е.

1》 Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий.

|| перен. Зі швидкими мінливими рухами; рухливий.

2》 Який виражає веселощі, жарт.

3》 Який шумує і піниться (про вино і шипучі напої); пінистий.

Значення в інших словниках

1. грайливий — грайли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. грайливий — (кінь) жвавий, рухливий; (настрій) жартівливий, пустотливий, несерйозний; (погляд) кокетливий: (напій) пінявий, іскристий; (двозначний) нескромний.  Словник синонімів Караванського
3. грайливий — ГРАЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий. Ситі грайливі коні, зробивши красиву дугу в повітрі, стрибали черев дерев'яний парканчик (О.  Словник української мови у 20 томах
4. грайливий — див. веселий  Словник синонімів Вусика
5. грайливий — в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю.  Фразеологічний словник української мови
6. грайливий — ЛУКА́ВИЙ (про очі, погляд і т. ін. — сповнений добродушних хитрощів, грайливості), ГРАЙЛИ́ВИЙ. Говорив Кирило Тур, розгладжуючи вуси і поглядаючи на всю компанію, а очі такі лукаві, що разом, здається, й щиро говорить, разом і морочить (П.  Словник синонімів української мови
7. грайливий — ГРАЙЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий. Ситі грайливі коні, зробивши красиву дугу в повітрі, стрибали черев дерев’яний парканчик (Донч.  Словник української мови в 11 томах
8. грайливий — Грайливий, -а, -е Сверкающій. Над ним яснее та холоднее небо, грайливе сонечко. МВ. ІІ. 113.  Словник української мови Грінченка