грайливий
ГРАЙЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий.
Ситі грайливі коні, зробивши красиву дугу в повітрі, стрибали черев дерев'яний парканчик (О. Донченко);
Обабіч шляху молоді осокорини, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа);
В окуляр телескопа може зазирнути і грайлива дитина, і геніальний учений, і байдужий астроном – фіксатор небесних зірок (О. Бердник);
* Образно. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева.., над ним яснеє та холоднеє небо, грайливе сонечко (Марко Вовчок);
// перен. З швидкими мінливими рухами; рухливий.
Вона зараз з мамою, а може й сама сидить десь біля моря і жбурляє камінці в шипучу піну грайливих хвиль (Олесь Досвітній);
Грайливі зайчики бігали по стінах, виблискуючи всіма барвами райдуги (М. Зарудний).
2. Який виражає веселощі, жарт.
Гарна Зіна! Правда, очі в неї якісь грайливі .. Та хіба ж погано, коли у дівчини веселі очі? (П. Автомонов);
В тон дядьковому грайливому настрою Густав задерикувато спитав: – Може, в Ліндесхольм махнемо? (А. Хижняк);
Грайливий вираз на обличчі [Ніни] зник, поступившись почуттю боязкої настороженості (С. Добровольський);
– Спасибі вам всім, панове, за увагу! – Жодна риска на його обличчі не здригнулась, тільки в очах майнула грайлива усмішка (Б. Левін).
3. Який шумує і піниться (про вино і шипучі напої); пінистий.
Грайливе вино іскрилося в келихах (В. Кучер);
Продовжувачів традицій виноградарства-виноробства проживає у селі чимало. Тут кожен має вдома власний виноградник і виготовляє грайливий напій (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)