грайливий

ГРАЙЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить грати, пустувати; жвавий, пустотливий.

Ситі грайливі коні, зробивши красиву дугу в повітрі, стрибали черев дерев'яний парканчик (О. Донченко);

Обабіч шляху молоді осокорини, мов грайлива дітвора, стоять, взявшись за руки (І. Цюпа);

В окуляр телескопа може зазирнути і грайлива дитина, і геніальний учений, і байдужий астроном – фіксатор небесних зірок (О. Бердник);

* Образно. Чайченко обрублював гілки з зваленого дерева.., над ним яснеє та холоднеє небо, грайливе сонечко (Марко Вовчок);

// перен. З швидкими мінливими рухами; рухливий.

Вона зараз з мамою, а може й сама сидить десь біля моря і жбурляє камінці в шипучу піну грайливих хвиль (Олесь Досвітній);

Грайливі зайчики бігали по стінах, виблискуючи всіма барвами райдуги (М. Зарудний).

2. Який виражає веселощі, жарт.

Гарна Зіна! Правда, очі в неї якісь грайливі .. Та хіба ж погано, коли у дівчини веселі очі? (П. Автомонов);

В тон дядьковому грайливому настрою Густав задерикувато спитав: – Може, в Ліндесхольм махнемо? (А. Хижняк);

Грайливий вираз на обличчі [Ніни] зник, поступившись почуттю боязкої настороженості (С. Добровольський);

– Спасибі вам всім, панове, за увагу! – Жодна риска на його обличчі не здригнулась, тільки в очах майнула грайлива усмішка (Б. Левін).

3. Який шумує і піниться (про вино і шипучі напої); пінистий.

Грайливе вино іскрилося в келихах (В. Кучер);

Продовжувачів традицій виноградарства-виноробства проживає у селі чимало. Тут кожен має вдома власний виноградник і виготовляє грайливий напій (з газ.).